субота, 1 грудня 2012 р.

Валеологія

Валеоло́гія (лат. valeo — здоров'я, бути здоровим) — сучасна інтегральна наука про фундаментальні закони духовного, психічного і фізичного здоров'я як окремої особи так і всього суспільства в цілому на новому етапі його духовно-творчої еволюції. Вперше цей термін запропонував професор І. І. Брехман у 1980 році.
Валеологія — це нова інтегративна галузь знань, комплексна навчальна дисципліна, що вивчає закономірності, способи та механізми, відновлення та зміцнення здоров'я людини з використанням природних оздоровчих методів і технологій.
Валеологія — наука про формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу здоров'я (генетичний фактор) за допомогою, як правило, немедикаментозних, природних чинників та засобів.
Валеологія як навчальна дисципліна є сукупністю знань про індивідуальне здоров'я людини та здоровий спосіб життя.

Валеологія синтезує знання про людину і особливості її взаємодії з природою і суспільством, накопичені в таких галузях знань, як філософія, соціологія, психологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, традиційна і народна медицина, етнографія, релігієзнавство, культура тощо. У валеології можна застосовувати методи прикладної математики: статистика,валеометрія, комбінаторика, логіка.

Головною метою валеології є оздоровлення людини шляхом залучення її до здорового способу життя.

Завдання валеології:
підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції;
вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження та зміцнення;
формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення;
формування практично здорової, активної та творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні.

Предмет медичної валеології — індивідуальне здоров'я людини, його механізми, можливості їх корекції, резерви здоров'я людини а також здоровий спосіб життя.

Об'єкт валеології — людина, що знаходиться у всьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора). Психосоматичний функціональний стан людини з урахуванням усієї складності і різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності.

До валеології можна віднести: харчування, фізичний стан, рівень функціонування всіх органів, клітин, тканин, їхню адаптацію до середовища, та їх відновлення; рівень регенерації організму, рівень захисту організму та працездатність.

Все про хімію



Хі́мія або Хемія — одна з наук про природу, яка вивчає молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями.

Завданням хімії є дослідження властивостей елементів і хімічних сполук, вивчення залежності властивостей речовин від їх складу й будови, вивчення умов перетворення одних речовин в інші, поширення хімічних речовин у природі, технологій їх одержання, механізмів взаємодії хімічних сполук, а також практичне використання хімічних реакцій.
Походження назви

Назва «хімія» пішла від араб. کيمياء. У свою чергу припускають, що це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало «чорний» та згодом було запозичене греками. Згодом, коли Єгипет був захоплений арабами, останні запозичили це слово.
[ред.]
Розділи хімії
Загальна хімія — вивчає теоретичні основи системи знань про речовину і хімічні перетворення.
Неорганічна хімія — вивчає речовини неорганічної природи і властивості хімічних елементів.
Органічна хімія — вивчає речовини органічної природи — сполуки Карбону.
Аналітична хімія — вивчає принципи і методи визначення хімічного складу речовини.
Хемометрика — розділ аналітичної хімії, що отримує хімічні дані з допомогою математичних методів обробки даних.
Фізична хімія — вивчає хімічні явища та процеси на основі загальних принципів фізики з використанням фізичних експериментальних методів.
Електрохімія — вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток.
Радіохімія — вивчає хімічні та фізико-хімічні властивості радіоактивних елементів і речовин.
Колоїдна хімія — вивчає дисперсні системи та поверхневі явища на межі поділу фаз.
Механохімія — вивчає хімічні та фізико-хімічні перетворення при механічній дії на речовину
Біологічна хімія (біохімія) — фундаментальна біомедична наука та навчальна дисципліна, що вивчає хімічний склад живих організмів та хімічні перетворення, яким підлягають молекули, що входять до їх складу.
Біоорганічна хімія — наука, що вивчає хімічну структуру і властивості органічних сполук вуглецю, які входять до складу живих організмів і є основою будови і функції живих клітин. Розглядає закономірності будови і реакцій основних класів вуглецевих сполук у зв'язку з їх біологічними функціями та впливом на процеси, що відбуваються в біологічних системах.
Фармацевтична хімія — наука, що вивчає способи добування, будову та фізико-хімічні властивості лікарських засобів; взаємозв'язок між їх хімічною будовою та дією на організм; методи контролю якості та зміни, які відбуваються при збереженні ліків та застосування їх в медицині.
Клінічна біохімія — це клініко-діагностична наука, в задачі якої входять розробка і використання стандартних методів діагностики, контролю над перебігом захворювання з позиції біохімії.
Токсикологічна хімія — наука, що вивчає методи виділення токсикологічних речовин з різноманітних об'єктів, а також методи виявлення та кількісного визначення цих речовин.
Теоретична хімія — розділ хімії, що використовує методи фізики для передбачення хімічних явищ.
Квантова хімія — галузь науки, яка використовує засади квантової механіки для чисельних розрахунків структур та властивостей хімічних молекул.
Комп'ютерна хімія
Математична хімія — галузь науки, яка використовує математичне моделювання до хімічних явищ.
Обчислювальна хімія — галузь науки, яка використовує принципи інформатики для розв'язку хімічних задач.
Хемоінформатика — галузь науки, яка має на меті застосування комп'ютера та інформатики для вирішення проблем хімії.
Молекулярна динаміка — комп'ютерне моделювання руху атомів і молекул у газах, рідинах та твердих тілах.
Молекулярна механіка — галузь науки, яка використовує класичну механіку для моделювання молекулярних систем.
Геохімія — вивчає хімічний склад Землі і закони поширення, поєднання і руху атомів хімічних елементів та їх стабільних ізотопів у різних оболонках земної кулі.
Топохімія — вивчає будову поверхні кристалічних речовин на атомно-молекулярному рівні, реакції на поверхні кристалів, процеси асоціації та дисоціації молекул.
Супрамолекулярна хімія — міждисциплінарна галузь хімії, що зосереджується на вивчені хімічних систем, що складаються з певної визначеної кількості молекулярних блоків чи компонентів.
Нанохімія — розділ хімії, де об'єктами вивчення є тіла, розмір яких лежить у діапазоні 1-100 нм., де фізичні і хімічні властивості тіл суттєво залежать від розміру, досліджує склад і структуру нанотіл.
Комбінаторна хімія — галузь хімічної науки, мета якої полягає у швидкому синтезі або комп'ютерній генерації різних, проте структурно споріднених, біологічно активних сполук або матеріалів та високопродуктивному біологічному скринінгу одержаних речовин.
Фемтохімія — розділ хімії, який вивчає хімічні процеси у часовому діапазоні 10-15 – 10-12 секунди.


Зоологія






Зооло́гія (грец. ζωο та λογος) — це біологічна дисципліна, що вивчає навколишній світ тварин та їхні взаємозв'язки з довкіллям. Досліджує біологічну різноманітність світу тварин, систематизує й класифікує тварин, вивчає будову їхнього тіла, закономірності їхнього індивідуального та історичного розвитку, географічне поширення, функціональну біогеоценотичну й біосферну роль, зв'язки з середовищем.

Основна мета зоології як науки — одержання й узагальнення нових знань про рівні організації та різноманітність тварин, стан їхніх ресурсів, опрацювання методів раціонального використання й охорони тварин та їх угруповань.

Основні зоологічні дисципліни: систематика, морфологія, ембріологія тварин, зоогеографія, палеозоологія, філогенія, етологія, а за об'єктами досліджень — протозоологія, малакологія, карцинологія, орнітологія, герпетологія, теріологія.
[ред.]
Галузі біології, що стосуються зоології

Галузі зоології, що виникли першими наприкінці 19-го століття, такі, як зоофізика, біономіка та морфографія, були пізніше включені до ширших біологічних дисциплін, які вивчають механізми, спільні для тварин і рослин. Біологію тварин вивчають у низці широких галузей:
Фізіологія тварин, анатомія та ембріологія вивчають фізіологічні особливості тварин у широкому розумінні.
Спільні механізми спадковості та розвитку тварин і рослин вивчаються генетикою, молекулярною біологією та біологією розвитку.
Екологічні особливості тварин вивчаються екологією та деякими іншими дисциплінами.
Еволюційна біологія тварин і рослин вивчає походження й розвиток організмів. Допоміжними галузями в цій царині є теорія еволюції й популяційна генетика.
Систематика, кладистика, філогенія, біогеографія і таксономія займаються класифікацією та групуванням організмів за рисами подібності, спільністю походження чи поширенню по земній кулі.

Крім того, існує багато дисциплін, таких, як орнітологія, ентомологія та інших, що займаються тваринами з окремих таксономічних груп.